Виробництво бетонних та залізобетонних робіт у зимовий час

У зимових умовах за середньодобової температури зовнішнього повітря нижче 5 °С і мінімальної добової температури нижче 0 °С бетонні роботи виробляють за спеціальними правилами.

За мінімальної добової температури зовнішнього повітря 0° З відкриті частини забетонованих конструкцій вкривають.

Для отримання необхідної міцності бетону проводять заходи щодо підготовки складових бетону та приготування бетонної суміші; особливу увагу приділяють захисту забетонованих конструкцій від безпосереднього впливу негативної температури та вітру.

Необхідно, щоб бетонна суміш, що укладається в опалубку, мала позитивну температуру. Для цього при приготуванні бетонної суміші нагрівають заповнювачі (пісок, щебінь) та воду.

Для захисту забетонованих конструкцій від впливу негативної температури, створення штучного тепловологового середовища для бетону, приготованого на підігрітих матеріалах, і витримування його в таких умовах до придбання необхідної міцності застосовують різні способи.

Бетон, укладений у масивні конструкції взимку, найчастіше витримують способом термоса, заснованим на використанні утепленої опалубки, тепла підігрітих складових бетонної суміші та тепла, що виділяється при схоплюванні та твердінні цементу. Добре вкритий бетон остигає настільки повільно, що на момент замерзання встигає набрати необхідну міцність.

Бетон у тонких конструкціях остигає швидко, тому їх доводиться штучно обігрівати парою, електричним струмом або теплим повітрям.

Крім викладених способів зимового бетонування, заснованих на твердінні бетону при позитивній температурі, існує спосіб твердіння бетону при негативній температурі. При цьому бетонну суміш можна готувати як на холодних, так і підігрітих матеріалах, але обов’язково з підвищеним вмістом добавок хлористих солей. Такі бетони називають холодними.

Спосіб термоса застосовується переважно при бетонуванні масивних конструкцій. Для легких каркасних конструкцій цей спосіб не застосовують, тому що утеплювати їх важко та неекономічно.

Масивність конструкції характеризується відношенням суми зовнішніх поверхонь, що охолоджуються, до її обсягу.

Спосіб термоса зазвичай користуються при витримуванні конструкції з модулем поверхні до 6-8 і нижче. Для розширення сфери застосування способу термоса бетон готують з хлористими добавками, що прискорюють його твердіння і знижують температуру замерзання бетонної суміші.

Спосіб термоса також поєднують з периферійним електропрогріванням конструкцій. Проведення зазначених заходів дозволяє застосовувати спосіб термосу на конструкціях з модулем поверхні до 20°.

Для скорочення терміну отримання бетоном необхідної міцності бетонну суміш укладають з максимально температурою, що допускається, опалубку утеплюють, а укладений в конструкцію бетон вкривають.

Утеплення опалубки призначається за розрахунком і має бути виконане без зазорів та щілин, особливо в кутах та місцях стикування теплоізоляції.

Усі роботи з утеплення опалубки повинні бути обов’язково закінчені до початку бетонування.

Опалубку та утеплення знімають із дозволу технічного персоналу після досягнення бетоном необхідної міцності при температурі бетону близько 0°С. Опалубку слід знімати до прикладзання до бетону. Після розпалублення бетон рекомендується вкривати очеретяними матами або ворушином, щоб уникнути його розтріскування.

Метод електропрогрівання заснований на перетворенні електричної енергії на теплову за допомогою металевих електродів нагрівальних приладів (інфрачервоних випромінювачів), термоактивної опалубки або термоактивного шару з тирси.

При електродному способі конструкція прогрівається за рахунок тепла, що виділяється безпосередньо в тілі бетону, а при використанні електричних нагрівальних приладів, термоактивної опалубки та термоактивного шару тирси конструкція нагрівається за рахунок передачі тепла бетону при нагріванні навколишнього середовища. Як остання можуть бути використані повітря, вода, волога тирса.

Найбільшого поширення набули електродний спосіб прогріву бетону і прогрів бетонних конструкцій інфрачервоними променями. Електропрогрів ‘. застосовують для конструкцій з модулем поверхні від 5 до 20 і для стиків збірних конструкцій.

Режими електропрогріву призначають в залежності від ступеня масивності конструкцій, виду та активності цементу, необхідної міцності бетону.

Струм включають при температурі бетону не нижче 3-5 °С. Температуру в тілі бетону піднімають з інтенсивністю 8 ° С на годину при прогріванні конструкцій з Мп = 6-2; 10 ° С на годину – з Мп = 6 і більше; 15 ° С на годину – при прогріві каркасно-тонкостінних конструкцій невеликої протяжності (довжиною до 6 м), а також конструкцій, що зводяться в опалубці, що ковзає.

З метою економії електроенергії електропрогрів проводять у найкоротші терміни за максимально допустимої для даної конструкції температури і, як правило, лише до придбання бетоном 50% проектної міцності.